wikileaks-news
Четверг, 20.07.2017, 19:38
Приветствую Вас Гость | RSS
 
Главная Каталог статейРегистрацияВход
Меню сайта
Категории раздела
Мои статьи [150]
Наш опрос
Оцените мой сайт
Всего ответов: 12
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Главная » Статьи » Мои статьи

СХОДИ СПОТИКАННЯ: ЯК У КІРОВОГРАДІ ВІДОМИЙ ПРАВОЗАХИСНИК ПРОТИСТОЇТЬ СИСТЕМІ

Історія ця розпочалася ще позаторік із, здавалося б, незначного, практично побутового конфлікту. Але у ньому віддзеркалилась система стосунків громадян із деякими державними інституціями, яка чітко демонструє: знайти тут адекватний захист людині, не пов’язаній з ними якоюсь вигодою чи інтересами, дуже важко.

На жаль, і державна, і судова система спрямовують свої зусилля не на те, аби вирішити конфлікт, поставити справедливі акценти, а на те, аби його ще більше обплутати казуїстикою, надуманими вивертами. Здравомислячій людині важко повірити, що все це робиться без корисливого інтересу. Усе це й творить липке павутиння корупції, розплутати яке надзвичайно важко.

У згаданій історії дійшло до того, що відомий у місті правозахисник, юрист Ігор Погасій, який добивався прийняття не одного рішення Європейського суду з прав людини, а справа Юрія Іванова проти України завершилася прийняттям пілотного рішення, першого щодо нашої держави, яким фактично зобов’язано Україну переформатувати судову систему та прийняти ряд серйозних і принципових змін законодавста, отримав реальний строк ув’язнення. Не за правозахисну діяльність, а за … хуліганство.

Слід відразу зазначити, що Ігор Петрович виступає тут зовсім не в ангельській іпостасі, та однак, справу можна було вирішити, не доводячи до такої розв’язки.

Офіс юриста Ігоря Погасія на центральтній вулиці міста кіровоградці знають уже більше десяти років. Місце жваве, престижне. У цьому ж будинку на першому поверсі розміщено кілька магазинів, приміщення чи не єдиного у місті державного нотаріуса. Не дивно, що приватний нотаріус Артем Мамченко, придбавши тут квартиру, забажав і собі на місці вікна прорубати вихід і організувати робочий офіс. Та цьому заважали сходи до кабінету Погасія. Ігор Петрович згоди на облаштування такого входу не дав. Але якраз тоді, коли сесія міської ради мала розглянути (як відповіли напередодні Погасію чиновники) його заяву на продовження оренди землі під сходами, було надано згоду на розробку проету облаштування входу Артему Мамченку. Виходить, чиновники, які готували ці рішення, фактично свідомо провокували протистояння. Чи робили вони це безкорисливо? Важко сказати, але конфлікт міг бути вирішений ще на тій стадії.

Артем Анатолійович показує кілька варіантів проектів побудови спільних та окремих сходів, які, на його думку, могли б задовольнити обидві сторони. Але не сталося.

В кінці листопада, якраз тоді, коли розпочинався Майдан, Мамченко, запросивши робітників, здійснив першу спробу встановити власний вхід до свого нового офісу. Погасій викликав міліцію, звернувся до суду. 5 грудня Ленінський районний суд своєю ухвалою заборонив проведення будь-яких будівельних робіт з квартири №4 (придбана для офісу квартира Мамченків) до розгляду питання по суті. Ігор Петрович відновив свій вхід і, очевидно, сподівався, що справа завершена.

Та через кілька днів, сидячи увечері у своєму кабінеті, Ігор Петрович почув глухі удари. Спроба відкрити двері нічого не дала – їх щось підпирало. Як стверджує Ігор Петрович, він, не розуміючи що відбувається, не на жарт стривожився, до всього ще й за свого сина-підлітка, який у цей час перебував у дворі (Погасій сам виховує дитину). Він пригадує: в замішанні вийняв із сейфа газовий пістолет, який був давно зіпсований і вже через під’їзд вибіг на вулицю. Побачив там натовп людей (за його словами, півтора десятка чоловік), зрізані перила до сходів його офісу, працюючі болгарку і зварювальний апарат. Ясна річ, він кинувся доводити людям, які працювали, що вони чинять протиправні дії, адже є ухвала суду! Але його ніхто не слухав.

Як стверджує Ігор Петрович, чоловік у чорній шапочці відтіснив його із натовпу, Погасій спробував пригрозити йому пістолетом, але той вхопив  його за руку у підняв її вгору. Якийсь час тривала боротьба: Ігор Петрович намагався вирвати руку, невідомий чоловік – втримати. Десь у такій диспозиції, за словами Ігоря Петровича, його продовжували відтісняти, він, ясна річ, пручався, поки вони не вперлися у лайт-бокс і розбили його. Навсібіч посипалось скло.

Чоловік у чорній шапочці – Сергій Варакін, цю сцену описує зовсім інакше: він ішов до родичів, біля нового офісу Мамченка опинився випадково. Раптом перед ним з’явився незнайомець з пістолетом і вистрелив прямо в обличчя (Сергій Владиславович, ясна річ, не знав, що пістолет недіючий). Звісно, перша рекція – вхопив за руку і підняв угору. Коли вже вперлися у сіті-лайт, стверджує Сергій Варакін, Погасій наніс удар пістолетом по голові. Експертиза встановила, що рвана рана нанесена тупим предметом.

До речі, у Ігоря Погасія, експертиза теж встановила аж дев’ять тілесних ушкоджень. Обоє вони з відповідними заявами звернулися в міліцію. Варакін зробив це першим, але хіба це може слугувати підставою, щоб об’єднувати їхні справи чи навіть реєструвати під одним і тим же номером? Вийшло так, що матеріали за заявою Погасія, вилучені невідомо ким і з якої причини і справа фактично не розслідувалась, натомість справа за заявою Варакіна розслідувана і доведена до суду і вироку.

Ігор Погасій вважає це проявом містечкової корупції: рідний брат Сергія Варакіна Олексій у 2010-2013 роках був прокурором Ленінського району міста, він же однокурсник Артема Мамченка по Одеському юрвишу, очолюваного Ківаловим, потім Олексій Варакін працював у Генпрокуратурі, а нещодавно предствлений заступником прокурора області (Сергій Владиславович риторично запитує: «якщо у мене брат прокурор, то що мені й по вулиці не ходити?». Він вважає вирок суду щодо Погасія м’яким і хотів би більшого строку).

Тим часом, наприкінці січня Апеляційний суд Кіровоградської області визнав недійсним договір оренди Артема Мамченка на земельну ділянку (місце під сходами) і зобов’язав повернути її територіальній громаді. У лютому Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд підтвердив скасування рішення міської влади про переведення квартири із житлової у нежитлову. Артем Мамченко оскаржує ці рішення в суді. У січні також наказом по Держземагентству позбавлено кваліфікаційного сертифіката працівника Кіровоградського обласного відділення Дениса Давидова на підставі виявлених порушень земельного законодавства при виготовленні документації на замовлення Артема Мамченка.

За його словами, усі ці рішення він оскаржує в судах. Так само Артем Анатолієвич заявляє, що рішення суду від 5 грудня 2013 року не було доведено до його відома як належить – судовим виконавцем, через два місяці ухвалою Апеляційного суду воно було скасоване та передане на новий розгляд у суд першої інстанції. Думаю, як юрист, він розуміє, що принаймні до отримання цієї ухвали, він не мав би діяти так, як вчинив.

Ігор Погасій кілька разів подавав скарги у прокуратуру на те, що справа по його заяві у міліцію фактично не розслідується, за весь цей час, за його словами, не одержав жодної відповіді. Усе це він називає круговою порукую. Бо той же суддя Євген Безсмолий, який призначив реальний строк Погасієві, свого часу виносив рішення на користь регіонального відділення Приватбанку, який хотів у центрі міста звести свій офіс практично за рахунок прибудинкової території та дитячого майданчика одієї з висоток. Тоді юрист Погасій зумів захистити інтереси мешканців.

До того ж, Ігор Петрович і у «післямайданний» період, і зараз активно добивається люстрації прокурорів (того ж Олексія Варакіна – авт.) та суддів, які приймали завідомо незаконні, несправедливі рішення, закривали очі на явні порушення прав людини чи громади. Матеріалів у нього достатньо. І це не просто слова, як у більшості активістів, а документи. Багатьом посадовцям він дуже незручний, а тут така нагода дискредитувати норовливого юриста! І ніхто не подумав про його неповнолітнього сина, який фактично залишиться (у випадку ув’язнення батька) без догляду.

Зараз Ігор Погасій оскаржує рішення суду про призначення йому тюремного строку в Апеляційному суді. Хочеться вірити, що і громада міста, якій він не раз прислужився, і колеги (ті ж судді Апеляційного суду) не допустять розправи над правозахисником.

Світлана Орел

Категория: Мои статьи | Добавил: sokil (21.09.2015)
Просмотров: 135 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
avatar
Вход на сайт
Поиск
Друзья сайта
  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
  • Copyright MyCorp © 2017
    Конструктор сайтов - uCoz