wikileaks-news
Суббота, 18.11.2017, 13:19
Приветствую Вас Гость | RSS
 
Главная Каталог статейРегистрацияВход
Меню сайта
Категории раздела
Мои статьи [153]
Наш опрос
Оцените мой сайт
Всего ответов: 12
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Главная » Статьи » Мои статьи

Секретний бізнес Юрія Луценка

 

 

Родина чомусь усіляко замовчує, що володіє бізнес-центром у столиці “Я ніколи не цікавлюся подробицями бізнесового характеру. Чому? Бо не вважаю це своїм” — ось що ми почули безпосередньо від керівника президентської партії, коли поцікавилися у нього родинним бізнесом.

“Зателефонуйте до Ірини”
Ви не знали, що сім’я Луценків має великий успішний бізнес? І аж ніяк не той, про який інколи розповідала його дружина. Зовсім інший —його спершу записали на тестя, потім — на дружину політика, а згодом — переписали на сина.

У Єдиному державному реєстрі фізичних і юридичних осіб-підприємців зазначено, що сьогодні засновником ТОВ “Бізнес центр “Лотос” офіційно є юний син Юрія Луценка Олександр. За даними того ж реєстру, розмір внеску до статутного фонду становить 2,8 мільйона гривень.

Чи відображені вони у декларації керівника пре­зидентської партії?

Дивимося. Отож, у декларації Юрія Луценка за 2013 рік у пункті “вклади у банках, цінні папери та інші активи, що перебувають у власності членів сім’ї декларанта” у графі “розмір внесків до статутного (складеного) капіталу товариства, підприємства, організації” вказано 3,6 мільйона гривень. Тобто, на перший погляд, нібито й приховувати нічого.

Однак вивідати деталі придбання цього бізнес-центру в родини Луценків не так просто. Інформація про те, що родина Луценків володіє чималим нерухомим май­ном у столиці, — таємниця за сімома замками. Доволі дивно, погодьтеся: родина політиків має у власності декілька тисяч квадратних метрів бізнес-центру, але чомусь усіляко уникає розмов про це.

За якою вартістю був придбаний цей ласий шма­ток нерухомості у столиці?

Навіщо родина Луценків відразу не зазначила, що є власником цих кількох тисяч квадратних метрів офісної площі, а записала все на тестя? Звідки взяла кошти, щоб стати власником дорогої нерухомості?

І, найважливіше, якщо все було зроблено чесно, то чому так ретельно уникає розмов на цю тему?

Ще раз турбуємо керівника президентської партії, який частенько закликає усіх жити по-новому. Відчувається, він помітно нервується:
04-lutsenko-biznes-_0.jpg

 

“Це — двоповерхова споруда (насправді, як видно на фото, триповерхова. — Авт.), колишній зруйнований комбінат. Наша сім’я його купила кілька років тому, провела ремонт та почала здавати приміщення центру в оренду. Детальніше розповісти не можу, бо, як уже сказав, не цікавлюся бізнесовими справами. Більше спитайте в Ірини”.

04-2.jpg

Cпершу Луценко записав бізнес-центр на тестя, а нещодавно переоформив на свого сина.
04-1.jpg

Ну, гаразд, нехай буде так. Можливо, чоловік заклопотаний державними справами, а ми його відволікаємо. Телефонуємо до Ірини Луценко, яка, за офіційними даними, була директором ТОВ “Бізнес центр “Лотос” з 2008-го по 2012 рік. Але, виявляється, колишній номер мобільного пані Ірини вже недійсний.

Прес-секретар Лариса Сарган спочатку нам каже, що Ірина Луценко поїхала до батьків на свята. Коли ми запевняємо, що зателефонуємо після свят, то на прохання про оновлений контакт пані Ірини знову отримуємо відмову. Мовляв, пані Луценко трохи “відійшла від коментування”.

Ось тобі й життя по-новому.

Не здаємося. Якщо приховувати нічого, то чому б теперішньому директорові “Лотоса” не розповісти деталі появи нерухомості в родини Луценків. Та в нетривалій розмові з кореспондентом “Експресу” директор Віталій Анатолійович, номер якого нам підказали співробітники бізнес-центру, заледве наважується сказати, що його прізвище Морозюк. Деталізувати пан Морозюк не хоче.

Що ж приховує сім’я Луценків? Що приховує Юрій Луценко?


Бізнесова “Санта-Барбара”

Як нам вдалося дізнатися, ТОВ “Бізнес центр “Лотос” засноване 03.07.2006 року. Зробив це не відомий широкій громадськості громадянин Литвиненко Володимир Іванович. Його внесок до статутного фонду становив 300 тисяч гривень. А от подальша історія цього центру вже цікавіша.

За даними Державної реєстраційної служби України, які ми офіційно отримали, уже станом на 29.05.2008 року серед засновників (учасників юридичної особи) — Нарембік Степан Васильович. Розмір статутного фонду зріс до 1 мільйона гривень. Прізвище Нарембік вам нічого не говорить? А насправді Степан Васильович — батько дружини Юрія Луценка, Ірини Луценко. Проте через якийсь час подружжя Луценків вирішило переписати бізнес з батька на себе. Так, у грудні 2008 року власником “Лотоса” стала Ірина Луценко, а розмір статутного капіталу знову зріс — до 1,5 мільйона гривень.

Як свідчать дані за 2009 — 2010 роки, у цей період підприємство й далі належить Ірині Степанівні, а статутний капітал поповнюється: у 2009-му — до 2 мільйонів, а станом на 1 жовтня 2010-го, за даними Державної реєстраційної служби, становить 2,85 мільйона гривень. Однак за кілька місяців до парламентських виборів 2012 року в “Лотоса” з’являється ще один власник. На 01.06.2012 року серед власників уже вказано жителя Черкас Максимця Ярослава Володимировича. Розмір його внеску до статутного фонду становив 285 тисяч, а на Ірину Луценко було записано 2,565 мільйона гривень внеску.

То хто ж цей таємничий пан Максимець?

Офіційний сайт Центральної виборчої комісії вказує, що він балотувався під 116-м номером у списку “Блоку Петра Порошенка”. На той час Ярослав Володимирович значився помічником-консультантом народного депутата України. Як ви думаєте — котрого? Легко вгадати з першого разу — народного депутата Ірини Луценко. Щоправда, членом оновленого парламенту помічник Луценків так і не став, бо “БПП” не набрав аж стільки голосів, щоб пройшов і №166 виборчого списку.

Мабуть, і далі лише допомагатиме сімейному підряду в Раді. Тим часом Максимця забрали з переліку формальних власників бізнесу. Так, на 31 липня 2014 року єдиним власником “Лотоса” вказано вже лише сина керівника “БПП” Олександра Луценка зі статутним капіталом 2,85 мільйона гривень.

Пане Луценко, звідки гроші?

А тепер повернімося до одного з основних питань: “Що це за бізнес-центр та за які гроші вдалося його набути сім’ї нинішніх членів президентської команди?”

Більш детальну інформацію про будівлю на Туполєва, 19 можна знайти в інтернеті, у розділах бізнес-оголошень. Тож загальна площа бізнес-центру — 2170 квадратних метрів, тип планування — кабінетний, офісні блоки — від 37 квадратних метрів. Власне, центр заробляє на тому, що здає ці офіси в оренду.

Базова орендна ставка — 25 доларів за квадратний метр без ПДВ. Тому, за грубими підрахунками, — близько 50 тисяч доларів на місяць або ж 600 тисяч “зелених” на рік.

Але скільки ж довелося заплатити Луценкам за цю будівлю при купівлі?

Зробімо приблизні розрахунки, бо, звичайно, непросто з’ясувати, скільки точно коштувало приміщення у 2008 році. Однак спробуємо припустити, скільки воно могло б коштувати мінімально.

Отже, наприкінці минулого року Союз фахівців з нерухомості України оприлюднив інформацію про те, що падіння середньої вартості купівлі-продажу торговельних та офісних площ у Києві сягнуло історичного мінімуму і вона становить 1354 долари за квадратний метр. Звідси випливає, що 2008-го офіси могли бути лише дорожчими.

Але нехай, рахуємо за мінімумом. Множимо 1354 долари на 2170 “квадратів” й отримуємо майже 3 мільйони доларів. Погодьтеся, немала на той час сума. Та звідки вона взялася у родині політика Луценка?

Заглядаємо у його декларацію за попередній, 2007 рік і розуміємо, що виникає ще більше запитань. Адже упродовж 2007-го Юрій Віталійович ніде не працював, а увесь його дохід за рік становив лише... 1396,04 гривні. Натомість його сім’я отримала 484 260,59 гривні.

Півмільйона на родину на рік — це, може, й не так мало, але походження грошей на бізнес-центр ця сума точно не пояснює, уже не кажучи про те, що не всі кошти в інвестиції вкладати можливо, ще й жити на щось потрібно.

Контрольні запитання до Юрія Луценка Неможливо провести у країні радикальні реформи, якщо люди не довірятимуть тим, хто їх хоче реалізувати. Бо реформи сьогодні — це здебільшого скорочення. І люди готові потерпати, навіть бідувати, якщо би відчували, що це ціна, яку треба заплатити за краще життя. Але при цьому хочеться вірити, що страждатимуть не лише прості люди, але й політики, котрі закликають до реформ.

Справа з бізнес-центром Юрія Луценка — це тест для нього. Це — тест на те, чи можна йому вірити як політикові, як керівникові президентської партії, на якій значною мірою лежить відповідальність за реформи.

Сьогодні ми озвучимо свою версію, яка пояснить, чому родина Луценків так наполегливо уникає обговорення досить простих питань.

Отже, щоб відповісти на запитання, звідки у сім’ї Луценків така дорога нерухомість, варто зіставити криву зростання добробуту родини і події у політичному житті країні.

2007 року відбулися дострокові парламентські вибори, Луценко очолив список “Наша Україна” — “Народна самооборона”. Як підтверджують наші джерела, саме за його квотою пройшла до Верховної Ради значна частина цього списку. А квоти в українських реаліях, як ви розумієте, заповнюють не лише ідеологічно близькими людьми, а й тими, хто здатен суттєво поділитися грішми.

Це стало зрозуміло тоді, коли з рядів “Народної самооборони” Луценка на бік тодішньої більшості Януковича один за одним перекинулися 11 (!) соратників Луценка.

Усі — під проводом бізнесмена Давида Жванії, котрого називали одним з головних спонсорів “Народної самооборони”. Юрій Луценко, правда, намагався потім виправдовуватися, що за проходження у Верховну Раду людей, котрі стали “тушками”, не взяв ані копійки. Але при цьому очевидним залишається той момент, що тисячі метрів нерухомості у Луценків з’явилися саме після виборів 2007-го.

Чому згодом переоформили бізнес з тестя на дружину?

Мабуть, повірили, що вже можна нічого не боятися, ніхто не копирсатиметься у бізнес-справах сім’ї. Чому? Та тому, що саме у грудні 2008-го, коли бізнес переписували на дружину, Юрій Луценко сів у крісло міністра внутрішніх справ. За неперебірливість у формуванні своєї політичної команди Луценко вже заплатив. Це сталося через два роки — ви, мабуть, знаєте: тоді він потрапив до в’язниці, ніхто з тих, кого Юрій Віталійович привів у парламент, на його захист не став.

Цікаво, що Янукович і його команда бізнес родини Луценків не чіпали. Мабуть, про це подбав Жванія. Сьогодні Луценко та його друзі знову при владі. Він — керівник президентської партії. Його партнер Жванія — на останніх виборах був одним із неофіційних керівників штабу Порошенка. Вони знову обіцяють країні зміни. Хотілося б для початку, щоб ці зміни почалися з них, щоб вони все ж пояснили, звідки у родини політиків з’являються великі гроші.

Чи щось не так, Юрію Віталійовичу?

Ірина КОВАЛЕНКО, газета Експрес,

Категория: Мои статьи | Добавил: sokil (24.06.2015)
Просмотров: 133 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
avatar
Вход на сайт
Поиск
Друзья сайта
  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
  • Copyright MyCorp © 2017
    Конструктор сайтов - uCoz