wikileaks-news
Среда, 20.09.2017, 21:22
Приветствую Вас Гость | RSS
 
Главная Каталог статейРегистрацияВход
Меню сайта
Категории раздела
Мои статьи [151]
Наш опрос
Оцените мой сайт
Всего ответов: 12
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Главная » Статьи » Мои статьи

Припиніть грабувати пацієнтів!
 

Припиніть грабувати пацієнтів!

Я чесно хотіла після приїзду додому з онкодиспансеру написати про те, як важливо дбати про своє здоров'я і, маючи якісь передракові патології, обов'язково проходити обстеження й видаляти їх. Я хотіла написати про професійних лікарів, про життєві історії жінок-пацієнток. Не можу! Бо потрапивши сама до одного з відділень онкодиспансеру як пацієнтка, а не як журналіст, починаєш розуміти і бачити більше.

Я потрапила на ліжко онкодиспансера випадково - просто зробила зайве УЗД. Йшла до іншого лікаря з однією проблемою і, як завжди це буває, вийшла від нього вже з кількома хворобами. Наступним пунктом призначення став для мене кабінет мамолога. Мені пощастило обійти довжелезні черги до нього (думаю ні для кого не секрет які черги в онкодиспансері вже з самого ранку), потрапила на огляд і почула діагноз, який потребував оперативного втручання.

Вже через два дні із великим бажанням поскоріше видалити те, що в мене знайшли, я знову прийшла під кабінет лікаря, де мала отримати направлення на госпіталізацію.Після чергової короткої розмови зі спеціалістом, від медсестри на руки отримала два направлення: одне до Приватбанку, де мала оплатити 300 гривень благодійного внеску (між тим медсестра мені одразу заявила, щоь чек я обов'язково зберігала), інше - на забір крові.

Для того, щоб здати кров і перевіритись на усілякі ВІЛ/СНІД, гепатити, сифіліси і ще щось там, віддала в аптеці майже 300 гривень тільки на лабораторний набір.  Щоб в мене просто взяли кров й перевірили її на оте все вище перераховане! Залишається незрозумілим, чому кожен другий чи третій пацієнт мусить купувати ті дороговарітсні набори, у той час як подібні тести роблять на вулицях і безкоштовно. І того, досі не потрапивши на сам стаціонар я витратила майже 600 гривень! Бог з ним, заспокоюю себе. Зате буду впевнена, що не хвора на гепатити, усілякі віруси і ще багато чого страшного.

Йду на 4 поверх, де знаходиться клініко-діагностична лабораторія. Їй виділений цілий поверх, але кров беруть лише в одному кабінеті! Один кабінет забору крові на весь онкодиспансер, у якому ледве не кожного другого перевіряють на наявність вищеназваних вірусів і хвороб. Щоправда медсестричка мені пояснила, що то такі черги лише в понеділок і вівторок, решта ж днів не настільки напружені. До речі, кабінет забору крові працює лише до 11 години. Хто не встиг, має йти наступного дня. Вже будучи в стаціонарі ходила туди знову. Виявляється кров беруть там лише на загальні аналізи, на цукор, згортання крові і подібне хворих перевіряють в інших кабінетах.

У приймальному відділенні людей не менше, ніж до кабінету забору крові. Тут черга рухається повільніше, адже в кабінеті людей реєструють, зважують, змушують переодягатись і залишати речі. Тут вас попросять залишити 5-10 гривень на медичну документацію. Від чого залежить ця сума я не зрозуміла. У черзі говорили, що за картки доводилось і 50 гривень платити. Я ж залишила лише 10, не отримавши ні квитанцій, ні чеків.

Мене поклали у мамологічне відділення. Там мені пояснили, що ті 300 гривень підуть на якісь там реактиви і попросили показати чек, що є доказом того, що я дійсно сплатила той благодійний (!) внесок. А ще, щоправда скромно, з вибаченнями, що доводиться клянчити, і під підпис, попросили внести благодійний внесок на розвиток відділення, бо ж все те, що я бачу, те робиться лише за кошти пацієнтів.

У палаті дійсно тепло й зручно. Є розетки, від яких можна зарядити телефон (щоправда із 4 в моїй палаті працювала лише одна), дають (якщо немає) постільну білизну. За лікарями бігати не доводиться, за потреби пацієнтів кличуть. Щоправда медсестри не дуже приємні (не всі!), але то за всіх часів так було, і годують не дуже.

При госпіталізації медсестри на посту мені пред'явили перший список. У ньому шприци, перчатки,  ємкості для аналізів, спирт, скарификатор, станок для гоління (навіть якщо не потрібен, то повинен бути!), бинти, вата і ще щось подібне. Як-то кажуть, для господарства у відділенні. Не факт, що то все використають, або хоча б відкриють за моєї присутності у відділенні.

Згодом мені дали іще один список. То вже для операційної. Усього 40 позицій. Я не знаю навіщо там тільки для мене 20 пар перчаток, 15 різних шприців, 3 банки спирту, кілька пелюшок, ціла упаковка лідокаіну, 2 банки перекис водню, ціла літрова пляшка рідини, якою миють операційну, 5 упаковок бинтів, 10 м марлі, упаковка пакетів для сміття, одноразових рушників, але абсолютно все по списку перевіряє старша медсестра. За усе це при нинішньому курсі долара я заплатила майже 1800 гривень й ледве донесла увесь той багаж до 5 поверху.

Цікаво, що після операції на руки мені віддали лише 3 метрову бабінку пластиру, яким приклеюватимуть бинта при перев'язці. Під час самої операції для мене використали лише 1 шприц для знеболювання, якісь там ліки, скальпель, 1 пелюшку, спирт (повірю в те, що на мене вилили цілу банку, але ж не 3?!), бинти і марлю, але явно не в тих об'ємах. Решта, мабуть, пішла в закрома Вітчизни. І дуже хочеться вірити, що все це повернеться не до аптек для повторної реалізації, а в запаси бригад швидкої медичної допомоги чи на підтримку важкохворих.

А тепер питання, до якого я підходила здалеку. Якби мені понавиписували усього стільки, скільки необхідно лише для мене, якою була б сума? І чи йшли б до медзакладів міста люди з думками про те чи вистачить їм грошей на лікування? І навіщо обов'язкові виплати називати благодійними внесками? А між тим довжелезні списки давали не усім. Чомусь із важкими пакетами я бачила лише молодих дівчат і жінок допенсійного віку.

І того, лише за один день я витратила 2, 5 тисячі гривень, аби нормально пережити невеличке (!) оперативне втручання.  Де узяти такі гроші тим, хто має мінімальну заробітну плату? А, до речі, та проблема, яка була в мене, часто зустрічається серед жінок молодого віку.

А ще дивлячись на чек і стримуючи сльози я мимоволі згадала слова Андрія Гардашнікова, який на одному з останніх круглих столів, присвячених профілактиці ракових захворювань, сказав, що лікування ранніх стадій раку може сягнути лише сотні гривень. Ймовірно, він тоді не взяв до уваги добровільні внески й обов'язкові списки.

А ще скажу одну річ. Я бачила злих жінок без грудей і страшними швами на тому місці,  бачила переляканих жінок перед операційною, які роками вирощували "гульки" у грудях.  Це страшно розуміти, коли вороття вже немає, що варто було б прийти раніше. В онкодиспансері вас не готуватимуть морально до скальпеля, витрачання грошей, болю і подібного. Принаймні цього не роблять в мамологічному відділенні. Вас просто спитають чи хочете ви, щоб вас госпіталізували, і в один прекрасний момент покличуть з палати в операційну. І туди, і назад, ви йтимете на власних ногах і з чітким усвідомленням того, що вам щось відрізають.

Огляд свого тіла під час щоденних процедур у ванній та хоча б разовий похід до лікаря дійсно обійдуться меншими стресами й витратами.

Будьте здорові! Лікування у будь-якому випадку змусить зробити ваші кишені порожніми. І станеться це дуже швидко.

Світлана Дубина

Posted Автор: Світлана Дубина Створено: Середа, 25 лютого 2015


Докладніше в розділі Припиніть грабувати пацієнтів! - Гречані блоги на сайті gre4ka.info

Категория: Мои статьи | Добавил: sokil (23.06.2015)
Просмотров: 184 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
avatar
Вход на сайт
Поиск
Друзья сайта
  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
  • Copyright MyCorp © 2017
    Конструктор сайтов - uCoz